Резиденція митрополитів Буковини і Далмації – архітектурний шедевр, розташований у Чернівцях, пам'ятка архітектури національного значення, входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Сьогодні тут знаходиться Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича.
Будівництво резиденції розпочато у 1863 році (після входження частини Буковини до складу Габсбурзької монархії тут було утворено Буковинську єпархію з центром у місті Чернівці). Автором грандіозного проекту став чеський архітектор Йозеф Главка. Будівництво тривало майже 20 років, було дуже масштабним і коштувало астрономічні гроші – 1 млн 750 тис. гульденів. Для потреб будівництва у Чернівцях відкрили два цегельних та керамічний заводи і будівельну школу. Практично кожна виготовлена цеглина вимірювалася та перевірялася на звук, а перед в'їздом на територію майбутньої резиденції було зведено спеціальну естакаду 20-метрової висоти, з якої цеглини скидали на тротуар, і якщо хоч на одній з'являлися тріщини, то забраковували всю партію.
Резиденцію збудовано в дусі еклектики. У сукупності комплекс нагадує середньовічний замок, але в ньому присутні архітектурні елементи різних часів та територій: високі цегляні стіни, оздоблені червоною теракотою і різьбленим каменем, – вплив візантійської та романської архітектур, вежі з куполами – мавританського стилю, дахи та декор – готичного стилю. Покрівля всіх корпусів, викладена кольоровою глазурованою черепицею, яка утворює чіткий рисунок буковинських народних килимів. Стіни оздоблені орнаментом із теракоти, вікна обрамлені білокам'яними блоками із пісковику.
Ансамбль Митрополичої резиденції складається з трьох монументальних споруд – Митрополичого, Семінарського та Монастирського корпусів. Митрополичий формує головну візуальну вісь архітектурного ансамблю, особливістю його екстер'єру є портик, дах якого у центральній частині фасаду служить балконом одного з внутрішніх залів. Головні приміщення палацу – великий вестибюль з масивними колонами (на першому поверсі), та парадні зали: «Мармурова», «Червона», «Зелена», «Блакитна». Красою тут вражають навіть коридори, вистелені мозаїкою з мармуру, зі стелями у формі куполів.
Семінарський корпус, розташований ліворуч від Головної брами, разом з Трьох-Святительською церквою та галереями утворюють квадрат із внутрішнім зеленим двориком. У його західних кутах виділяються дві квадратні вежі з чотирискатними дахами. Нижній ярус галереї сформований у вигляді аркади, декорованої ажурними кованими решітками. Ризаліти «Семінарського корпусу» завершуються бюргерсько-німецькими щипцями.
Монастирський корпус (інші назви – Гостинний корпус та Пресвітерій) розташований праворуч від Головної брами. Це двоповерхова споруда прямокутної форми з багаторівневою квадратною баштою, балконом над парадним входом та чотирма годинниками. Справжня родзинка споруди – вінець із «зірок Давида», на який спирається вежова маківка з стилізованим хрестом на шпилі. Дах корпусу, орнаментований різнобарвною черепицею, у сонячну погоду виграє всіма барвами.
Одночасно з резиденцією на території комплексу було створено дендропарк площею близько 5 га – справжній витвір ландшафтного мистецтва, за яким доглядали найкращі садівники з обов'язковою вищою освітою. Парк починається майданчиком із пірамідальними туями, за яким знаходиться 9-метровий колодязь і два фонтани. Поряд з екзотичними деревами в парку ростуть клени, дуби, липи, граби, дивовижне тюльпанове дерево та чудернацька «тринога» яблуня. Центральна алея парку впирається у невеличкий ставок. До сьогодні тут збереглася більшість декоративних елементів: штучні гірки, садові лави, скульптури та штучний кам'яний грот.
Територія резиденції огороджена майже 3-метровим глухим муром, який витриманий у єдиному стилі зі всім комплексом. Вхід – через Парадну браму, композиція якої складається з чотирьох веж із куполами-маківками (зменшені копії «пресвітерських»). Над арками вимурувані декоративні щипці, подібні до тих, які прикрашають ризаліти основних корпусів резиденції.
